Впродовж останніх двох місяців серед представників бізнесу та влади активно ведеться обговорення удосконалення існуючої процедури державних закупівель. Зокрема, 23 квітня 2009 року відбулися громадські слухання з питань держзакупівель, організовані Радою підприємців при Кабінеті Міністрів України, спільно з Міністерством економіки України та Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва http://apitu.org.ua/node/1133 . Також 28 травня 2009 року відбулося засідання Комітету підприємців малого та середнього бізнесу при ТПП України, на якому було запропоновано зосередится на приципових моментах, в яких можуть бути заховані корупційні схеми. З огляду на це, до розробки законопроекту більше залучати представників бізнесу.
На основі поданих компаніями-членами АПІТУ зауважень до проекту Закону України „Про здійснення державних закупівель”, рестр. № 2263-1 Асоціацією підготовлено та подано до Ради підприємців при КМУ пропозиції до законопроекту. Серед принципових вимог АПІТУ є:
- Покладення первинних зобов’язань на банк як на гаранта забезпечення виконання договору;
- Скасування вимоги про визнання торгів такими, що не відбулися, якщо у них взяла участь одна особа. Якщо в умовах вільного доступу до інформації про проведення державних закупівель тендерну пропозицію подасть лише один учасник, то не має змісту визнавати такі торги недійсними та призначати нову процедуру;
- Віднесення до істотних умов договору про закупівлю можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків. В умовах нестабільної економічної ситуації в країні, ринкова вартість товарів та їх собівартість може змінюватись дуже швидко та суттєво (кінець 2008 року є тому підтвердженням). Наприклад, Наказ Міністерства економіки 30.01.2009 № 62 досить розумно визначає можливість змін істотних умов договору.
- Скасування тих положень, які стосуються оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника до Комісії з питань розгляду скарг та звернень. За часи існування різноманітних редакцій Закону та декількох Комісій із складом з державних службовців різноманітних Міністерств та державних установ, показали неефективність роботи цих комісій, тому що вони фактично нікому не підзвітні, члени цих Комісій фактично не несуть ніякої відповідальності а ні за неявку на засідання Комісії, а ні за правомірність прийнятих рішень. Більш ефективним розгляд скарг будь-яким з "централізованих" державних органів, наприклад - Міністерством економіки, як за терміном розгляду скарг, так і за обґрунтованістю прийнятих рішень. Не зрозумілим е правовий статус звернення у контексті законопроекту і обмеження щодо можливості його подання лише обмеженою кількістю установ та народних депутатів. Неможливо обмежувати право будь-якого громадянина, юридичної особи, державної установи, тощо звертатися до відповідального органу або суду, якщо їм сталі відомими порушення у сфері державних закупівель. Проте не потрібно обмежувати повноваження уповноваженого органу щодо реагування такі звернення.