08 липня 2008 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. N 446 „Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов’язковій сертифікації в Україні, і визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”, http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=446-2008-%EF , виконання якої одразу ж ускладнило та затягнуло процедури митного оформлення товарів, що імпортуються та підлягають обов’язковій сертифікації.
У п. 3 Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов’язковій сертифікації в Україні (далі – Порядок), міститься перелік випадків, у яких може здійснюватися митне оформлення контрольованих товарів з метою вільного обігу на митній території України без сертифіката відповідності на підставі рішення органу сертифікації.
Проблема полягає у тому, що згадно з Порядком, таке рішення видається на кожну окрему партію товару, внаслідок чого імпортери складних виробів для інформаційних технологій (ІТ) та складних побутових виробів вимушені звертатися за отриманням великої кількості рішень на кожну окрему партію товару, що не лише призводить до простою товару на митниці, але й вимагає чималих затрат для суб’єкта господарювання на оформлення кожного такого рішення.
У Додатку 1 до Порядку міститься встановлена форма рішення органу із сертифікації, у якій вказується підстава для видачі рішення. Очевидною прогалиною є те, що у переліку підстав не вказані товари, на які не видавався окремий сертифікат відповідності, через те що ці товари є запчастинами чи комплектуючими або витратними матеріалами для певного складного виробу і сертифіковані у складі цього виробу або імпортуються для гарантійного ремонту виробу, який був раніше сертифікований в Україні.
Органи із сертифікації, у свою чергу, як підставу для рішення про митне оформлення контрольованих товарів з метою вільного обігу на митній території України без сертифіката відповідності, змушені у переліку підстав вибирати пункт, який не відображає справжню підставу для митного оформлення. Так, наприклад, для випадків, коли товар класифікується за кодом згідно з УКТЗЕД, наведеним в переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, але був сертифіковані у складі складного виробу, із переліку підстав вибирається пункт „через те, що товар класифікується за кодом згідно з УКТЗЕД, наведеним в переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, але не належить до контрольованих товарів”.
Раніше для митного оформлення таких товарів з метою вільного обігу на митній території України використовувалися листи, видані органами із сертифікації, дія яких поширювалася на всі партії товарів, незалежно від номерів і дат зовнішньоекономічних контрактів, номерів і дат товарно-транспортних документів на перевезення, документів, які використовуються для визначення вартості товару.
У період фінансово-економічної кризи зазначена прогалина ще більше ускладнює діяльність суб’єктів господарювання. З метою сприяння виходу з тіньового обороту імпорту комплектуючих і запасних частин складних ІТ та побутових виробів, розвитку підприємницької діяльності, інтеграції України у світову економічну спільноту, АПІТУ звернулась із проханням до Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України вжити негайних заходів для врегулювання ситуації, що склалася, зокрема доопрацювати Порядок митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов’язковій сертифікації в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. N 446 в частині:
Див. також статтю "На таможне - новый побор", http://www.eizvestia.com/state/full/42084