Всеукраїнська громадська організація «Успішна Україна» 23 січня 2009 проведе обговорення розробленої нею програми "Очищення через кризу". Головою правління ВГО «Успішна Україна» є Юрій Бойко - член правління АПІТУ. Для участі в обговоренні запрошений генеральний директор АПІТУ Юрій Пероганич.
Не потрібно ще раз описувати жахи кризи, в яку поступово занурюється Україна. Краще зосередитись на з’ясуванні причин: чому криза вдарила по Україні так боляче? А також на пошуку оптимальних шляхів порятунку. Про антикризові заходи сказано і написано багато: чисельні антикризові законопроекти, стаття Б. Данилишина у «Дзеркалі тижня», проект Програми діяльності КМУ «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток... Здебільшого антикризові заходи ґрунтуються на аналізі стану України і світу з позицій ринкової економіки. Використовуються здебільшого класичні антикризові заходи ринкової економіки і відповідний закордонний досвід. Але цим заходам і програмам бракує двох найсуттєвіших для нас речей:
- дослідження глибинних причин української кризи і пропозиція заходів по їх усуненню;
- формулювання антикризових заходів з позицій стратегії розвитку держави і фокусування суспільства на ключових визначальних заходах, що відповідають цій стратегії.
Ці вади можуть перетворити існуючі антикризові програми у суто косметичні і малоефективні. Нижче наведене наше бачення причин української кризи і програма реформ з їх усунення і створення підґрунтя для перетворення України в сильну конкурентоспроможну країну. Назва програми – «Очищення через кризу».
На наше переконання, головною причиною важких наслідків світової кризи для України є спосіб життя значної частки українського суспільства на протязі щонайменше останніх 8 років незалежності. Його назва – «корупційний раціоналізм». Головні риси цього способу – висока ефективність «дерибану» на етапі первинного накопичення капіталу і неефективність з точки зору створення нормального конкурентоспроможного суспільства. У часи стабільного зростання економіки (осанні 5 – 7 років) на неефективність звертати увагу не хотіли, а сьогодні вона вдарила по нас дуже боляче. І вдарить ще більше, якщо ми не змінимо спосіб життя.
Корупційний раціоналізм змінив попередні відкрито бандитські методи етапу первинного накопичення капіталів, що існували у 90х роках. Сутність корупційного раціоналізму в тому, що він дозволяє обирати найкоротший, але негідний з точки зору людської моралі і норм чинного законодавства та права шлях досягнення мети. Це шлях брехні, зради, хабара, крадіжок… В нашому суспільстві дуже слабкі «гальма», які могли б обмежити чи «загнуздати» ту половину людської сутності активних людей, яка називається «зло». Тому частина активних людей в політиці, держуправлінні, бізнесі (та й і в інших сферах) може безкарно ставати на цей самий «раціональний і ефективний» спосіб життя. Решта змушена грати за їх правилами, бо інакше стає «неконкурентноздатною», вірніше, «корупційно не конкурентоздатною». От і бачимо, як політичні сили не можуть не використовувати владу в негідних цілях (не брехати, не красти, не кришувати, не підкупати, тощо), бо інакше голоси виборців, влада, гроші потечуть до інших, які цим не гребують. В бізнесі: спробуйте вести його чесно, якщо найбільш спритні не сплачують податки, не користуються послугами митниці («контрабасять»), не залишають без «уваги» чиновників… Швидко збанкрутуєте. Все частіше надходять дані про те, що навіть іноземні компанії в Україні працюють у вказаний спосіб.
Спосіб життя – це особистий вибір кожного громадянина, але в загальносуспільному вимірі він визначається активними громадянами, які задають «тон» життя. Активні громадяни – це ті, що йдуть в політику, бізнес, бюрократію за успіхом, грошима, владою (голосами виборців у тому числі), славою і, в ідеалі, для служіння народу, державі. Це люди, які готові пожертвувати часом, здоров’ям, дозвіллям, любов’ю і іншими насолодами людського життя заради того успіху, готові у якомусь сенсі «запродати душу «дияволу успіху». Такі люди особливо «затребувані» на етапах «зламу» країн і на етапах – як сьогодні Україна - переходу від однієї суспільно – економічної формації до іншої. Стабілізується життя – і більш «затребуваними» і шанованими знову будуть і науковці, і митці, і освітяни… Далі не будемо говорити про особисте, духовне життя. Йтиметься тільки про публічну діяльність, яка «годує» людей успіхом, грошима, владою, славою, рухає вперед країну і є відносно відкритою для суспільства.
Діяльність людей в публічних сферах (політиці, економіці, науці, освіті, охороні здоров’я, культурі) – це «виробництво і продаж продуктів». В економіці - виробництво і продаж товарів і послуг. В політиці – виробництво програм, обіцянок, засобів впливу на людей і продаж їх за «політичну валюту» - голоси виборців, владу над людьми і грошовими потоками, славу… (тут йдеться саме про політиків (у визначенні У.Черчилля), що думають про майбутні вибори, на відміну від державних діячів, що думають про майбутнє країни. Не будемо заглиблюватись в мотиви діяльності деяких українських політиків, для яких не тільки майбутнє країни, а й вибори – не головне).
В умовах свободи і демократії в кожній із перелічених сфер діяльності людей утворюється «ринок», панує конкуренція. Сутність сучасного життя для людей, які хочуть чогось досягти в обраній сфері життя – боротьба, конкуренція з метою перебрати на себе більше ресурсів відповідної сфери діяльності. Конкурентоздатність кожного у цій боротьбі визначається рівнем виховання, освіти, зв’язків і можливостей батьків і близьких. Але найбільше шансів на перемогу в конкурентній боротьбі мають обдаровані від природи громадяни - талановиті й саме ті вже згадані «активні» (з «моторчиком»), які складають невелику частину суспільства (до 10%). Туди ж можна помістити так звані «грошові мішки», які можуть суттєво впливати на суспільні процеси, не будучи ані активними, ані талановитими. Талановиті реалізують себе здебільшого в науці, культурі, складають еліту інтелігенції. Просто активні люди частіше йдуть в бізнес, політику, бюрократію.
Активні люди приймають рішення і роблять вчинки здебільшого раціонально. В Україні ця раціональність особлива, бо є до того ж національною рисою, що межує з жадібністю. Життя сучасного покоління активних громадян України складається таким чином, що його суспільна поведінка не відповідає традиціям Західного світу, за формальними (узаконеними) правилами якого (тобто «демократія», «ринкова економіка»…) нам доводиться жити. Так, відома «піраміда Маслоу», що пояснює суспільну поведінку людини у західних суспільствах, передбачає підйом від нижчого рівня задоволення матеріальних потреб на більш високі рівні задоволення соціальних і духовних потреб по мірі розвитку людини. Активні українці, здається, вибудовують не піраміду, а «кулю» для ПМ (пістолета Макарова), де левова частина об’єму - це – нижчий - матеріальний - рівень. Громадяни накопичують, забезпечують задоволення матеріальних потреб, але залишаються на першому рівні - хапають далі, не думаючі про перехід до задоволення соціальних і духовних потреб.
Чому так? Хто винен? Існують об’єктивні фактори, наприклад, генетичні наслідки відсутності незалежності, голодоморів: люди накопичують на «чорний день». Але головні причини української «кулі» є неминучими наслідками руху суспільства на протязі 17 років незалежності невідомо куди від «недержавності» і соціалістичної ідеології за умови майже повної відсутності:
- грамотного стратегічного керівництва країною і справжньої політичної еліти як такої з її високими цілями служіння народу;
- стабільності, що зумовлено попереднім пунктом, і, відповідно, впевненості у майбутньому серед решти громадян України;
- страху покарання (про наше беззаконня можна складати легенди);
- культурних і релігійних гальм.
Не можна було просто вкидати постсоціалістичну країну в штучно привнесені умови ринку і демократії. Керівництву треба було думати, бо існували набагато кращі сценарії (яскравий приклад – розвиток постсоціалістичних європейських країн і Китаю, де з одного боку, створені умови для стрімкого розвитку економіки, і, з другого боку, діють закони і підтримується порядок, який поступово стає більш демократичним).
Чи є корупційний раціоналізм злом?
- Безперечно, бо нібито іржа, з’їдає людську мораль. Кожен, чия совість дозволяє, буде намагатись вирішити свої проблеми дешевими і ефективними негідними способами;
- Безперечно, бо економіка, що ґрунтується на засадах «корупційної конкуренції», плодить здебільшого неконкурентноздатні підприємства. Доки олігархи зможуть через владу, що їм належить, забезпечувати своїм підприємствам преференції, не дочекаємось модернізації великих підприємств до рівня підприємств - світових лідерів, не дочекаємось інвестування в розвиток працівників, тощо. Доки звичайні підприємці зможуть отримувати переваги перед конкурентами за рахунок хабара, контрабанди чи несплати податків, не будуть вони витрачати зароблені гроші в доведення підприємств до конкурентоспроможного стану за світовими стандартами;
- Безперечно, бо суспільства, що живуть за такими принципами, програють конкурентну боротьбу відкритим відносно чесним суспільствам. Класичний приклад – відсталий корумпований мафіозно-сімейний Південь і розвинута відносно демократична Північ Італії.
Український корупційний раціоналізм «працював», і нібито непогано всі роки зростання економіки. Чому все виходило і країна розвивалась? Чому заклики ВГО «Успішна Україна» у 2006 році вжити негайних заходів і перейти до іншого, більш перспективного некорумпованого способу життя не знайшли жодного помітного відгуку у суспільстві? Ми розробили спеціальну концепцію (дивись наш Інтернет сайт), широко оприлюднили її, запропонували для виконання багатьом політичним партіям і громадським організаціям… - все марно. Думаємо, зміна способу життя тоді була не на часі, тому що активним громадянам (політикам, чиновникам, бізнесменам) вистачало надприбутків, а решта громадян терпіли ті залишки, що отримували. Всі думали, що так буде завжди. А слухати чиїсь застереження про те, що описаний спосіб життя є дуже небезпечним, ніхто не хотів. Є така риса людини – не слухати і не чути те, що їй не подобається. Не хотіла еліта думати про те, що надприбутки незначної частини суспільства, що перетворювались у надвисокі ставки депозитів, кредитів і тисячі банківських офісів у найдорожчих місцях, надвисокі ціни на нерухомість і на багато інших товарів, «кіч» на кожному кроці (найдорожчі авто, будинки – палаци), бездумну політику кредитування, надвисокі статки політиків і чиновників – не є наслідком зростання продуктивності праці і ставлять під загрозу розвиток України. Ці гроші нормальний хазяїн (не крадій), впевнений у своєму майбутньому, мав би вкласти у підвищення продуктивності і розвиток свій, підприємства, регіону, інфраструктури, освіти – всієї країни. Не вклав. От і опинилась Україна у 2008му на краю кризової прірви із застарілою сировинною індустріальною економікою, банківськими офісами і іншою нерухомістю (що спустіває і сама по собі не приносить доходу), слабкою владою, зневіреними громадянами. Відносно невеликі падіння деяких світових ринків (метали, добрива, зерно) призвели до катастрофічних наслідків для країни, з’їденої іржею корупційного раціоналізму. «Газова» криза, коріння якої знаходяться в багаторічних корумпованих схемах постачання газу в Україну, підкреслила наслідки корупційного раціоналізму жирною рискою.
Чи вдасться жити у старий спосіб (продовжувати красти, брехати…) і далі? Спроби бачимо: за умови продовження життя у старий спосіб красиві антикризові ринкові економічні заходи типу «рефінансування» перетворюються у звичні за 17 років «кидки». Така ж доля, мабуть, чекатиме багато з інших запропонованих владою антикризових заходів (здебільшого направлених на підтримку галузей, обраних здебільшого відповідно олігархічним уподобанням влади): роздерибанять. Звичайно, в терплячій Україні можна ще трохи погратися з іржею корупційного раціоналізму. Але скоро грошей і інших ресурсів в країні буде зовсім обмаль і підживлювати неефективний спосіб життя буде ні з чого. Грубо кажучи, не буде чого красти, передавати в якості хабарів, ховати в офшори.
В такій ситуації мають спрацювати 2 фактори зміни поведінки активних людей. По перше, сподіваємось, спрацює «створювальний» інстинкт активних людей - пошук нового – ефективного за умов обмеженості ресурсів – способу життя. По – друге, на горизонті з’явилось відчутне «матеріальне» гальмо для сповідників корупційного раціоналізму – страх. Побільшало громадян, хто усвідомлює, що і як відбувається в країні. Решта громадян теж може швидко прозріти, варто їм втратити роботу, житло (за несплачений кредит)… А там і до рішучих, може революційних, дій у відношенні до активних громадян недалеко. Вчинки активних громадян, які ще вчора виглядали як «оптимальні» і «ефективні», за нинішнього стану речей суспільство вже може кваліфікувати як мародерство… Це буде стосуватись не тільки крадіїв політиків і чиновників, а й бізнесменів, які раніше мали майже «стовідсоткове алібі» у застосуванні методів корупційного раціоналізму на кшталт «Ми створюємо робочі місця і добробут в державі на відміну від політиків і чиновників, які не виконують свої державницькі функції належним чином, тому відмовимось від «корупційного раціоналізму» тільки після головних винуватців нинішніх проблем країни», «Навіщо сплачувати податки, якщо з бюджету їх розкрадають чи використовують неефективно? Краще заплачу співробітникам «повз касу»…
Тому чи не єдиний шлях для активних громадян – зміна способу життя. Розпочати з переходу від «корупційного раціоналізму» до простого українського «раціоналізму»: економити, головним чином припинивши розкрадання і надмірне споживання, а також вишукувати нові шляхи розвитку і рухатись ними. Політики і держава мали б зосередитись на виконанні мінімуму своїх базових функцій (стратегія, безпека, соціальна сфера і т.д.), на які вистачить грошей, передати значну частину владних повноважень на місця, а економіку залишити в спокої – не керувати грошовими потоками, а створити умови, коли гроші потечуть туди, де вигідно з позицій стратегії розвитку країни. Щоб піти таким шляхом, владі (політикам і чиновникам) доведеться очиститись, вживши болючий комплекс заходів з приведення себе до дієздатного (з точки зору інтересів суспільства) стабільного стану. Якщо вдасться очиститись владі, тоді й бізнесу доведеться працювати чесно (ну, майже чесно – з мінімумом контрабанди, хабарів, ухиляння від оподаткування), думаючі про світові стандарти конкурентоспроможності.
Тільки радикальна зміна способу життя активних громадян у політиці, держуправлінні і бізнесі дозволить ефективно використати ще наявні ресурси, направити їх на розвиток і врятувати країну, створить підґрунтя для подальшої реалізації красивих економічних антикризових програм. Але що і як може системно спонукати активних громадян, в першу чергу, політиків і бізнесменів, до зміни способу життя?
Попереду класичних ринкових антикризових програм треба поставити програму невідкладних заходів (реформ), які можна назвати «Очищення через кризу». Ось п’ять основних груп цих заходів:
1. Визначення образу майбутньої післякризової України
Суспільству потрібен образ країни, яку ми можемо побудувати, в якій буде зручно жити нам і нашим нащадкам. Враховуючи обмежену здатність українських політиків домовлятися, можна розглядати тільки беззаперечні і об’єднуючі для суспільства риси майбутньої України. Наприклад, наступні:
- Сильна конкурентоспроможна країна. Перспективною вбачається національна ідея «Сильна Україна народжується у моїй сім’ї», про яку експерти говорили під час одної з зустрічей в рамках проекту «Україна» журналу «Контракти»;
- Конкурентоспроможні українські товаровиробники, що задовольняють значну частку внутрішнього ринку і експортують товари і послуги у таких галузях: машинобудування і інші металовитратні галузі, продовольство, продукти хімії, біотехнології і фармацевтика, інформаційно – комунікаційні технології, транспорт, в тому числі транзит;
- Підприємства створюються і працюють на принципах цивілізованої ринкової конкуренції, використання новітніх технологій, енергозбереження, захисту навколишнього середовища, розвитку малого і середнього бізнесу;
- Домінуючою складовою економіки стає знаннєва, розбудовується інформаційне суспільство;
- Країною управлятимуть державні діячі, що піклуються про її майбутнє. Справедлива держава, де плодами розвитку скористуються всі громадяни і їх нащадки. В країні створиться атмосфера довіри між різними верствами суспільства, сформується так званий «соціальний капітал».
2. «Фокусування суспільства на стратегічних цілях»
Українське суспільство сьогодні виглядає повністю розфокусованим. Сутність розфокусування у суспільному розумінні полягає в тому, що громадяни не усвідомлюють образ країни, яка будується, і не можуть зосередитись на основних завданнях (заходах), які треба виконати на шляху побудови тої країни. Причому маються на увазі не тільки прості громадяни, для яких фокусування є факультативною справою, а й політики, чиновники, бізнесмени, для яких фокусування – справа професії і честі. На всіх рівнях розгляду планів, пропозицій, законів щодо розвитку країни з’являються сотні завдань (заходів), але не фіксується увага ані на ключових, ані на хибних, не створюються дієві механізми реалізації узгоджених і вже прийнятих планів. В останньому розділі статті наведено приклад – аналіз антикризової програми Уряду з позицій фокусування на стратегічних завданнях. В Україні дозволено всім говорити і писати що завгодно про що завгодно і ні за що не відповідати. Обмаль продуктивних спроб до спрямування потоку думок, пропозицій в русло якогось шляху розвитку країни, тобто стратегії розвитку. Пропозиції, статті стратегічного змісту не знаходять належного відгуку ані в ЗМІ, ані серед політиків.
Слід зауважити, що у країнах, яким більше щастить з політичною елітою, фокусування суспільства забезпечують саме політики. Нам фатально не щастить. Навіть останні роки, після появи красивої стратегічної програми «Український прорив», фокусування не відбулось. Ключові, пріоритетні завдання тої програми політики так і не озвучили, не переконали суспільство в необхідності їх реалізації, періодичних звітів про хід виконання програми ми не побачили, Національна стратегічна асамблея, за допомогою якої збиралися підвищити рівень стратегічної роботи, не запрацювала. Проте політична боротьба за «найкращими» совєтсько - азійськими стандартами була продовжена у повному обсязі… Один з поточних наслідків відходу від послідовного виконання стратегічних завдань - безсистемна антикризова робота влади:
- Неузгодженість дій різних гилок влади;
- Відсутність концентрації на стратегічних завданнях;
- Розпорошеність антикризових пропозицій по різних постановах, програмах і законопроектах;
- Неузгодженість політичних і економічних заходів з фінансовою політикою (наприклад, бюджет на 2009 рік прийнято до прийняття головної антикризової програми. А як же фінансувати її виконання?);
- Пропозиції влади ґрунтуються на однобічному розумінні суспільних процесів. Один з останніх прикладів: Міністр фінансів В.М. Пинзеник порадив українським підприємцям знижувати ціни для виживання у період кризи («Дзеркало тижня», №49 (728). Мабуть, забув, що головним винуватцем високих цін в Україні є держава і політики, бо, по-перше, саме вони створюють дику нестабільність, яка є головним стимулом для підприємців заробити все тільки сьогодні, і, по-друге, саме на ненажерну державу підприємці вкладають в ціну витрати на податки, хабарі, тощо. Тому пропозицію пана Пинзеника (цілком слушну, але для нормальної країни), підприємці мають підтримати, але за умови, що політики і чиновники зроблять кроки з свого очищення – виконають заходи, перелічені нижче («Відповідальність влади», «Прозорість»).
Як зфокусувати українське суспільство на стратегічних цілях розвитку країни? Немає іншого шляху, крім природного: якійсь партії (партіям) чи громадській організації (організаціям), взяти на себе відповідальність за формулювання цих цілей і створення системи фокусування суспільства на них. Мається на увазі формулювання основних рис майбутньої післякризової України, а також не більше 30 ключових цілей суспільства на шляху до тієї майбутньої України, але краще не цілей, а конкретних заходів в усіх сферах життя. Потім - створення автоматизованої системи на кшталт системи підтримки прийняття рішень, яка дозволить забезпечити узгодження цих рис і заходів з суспільною думкою (думкою інших партій і громадських організацій, експертів), а також подальшу концентрацію уваги суспільства на виконанні саме цих заходів.
Автоматизована система обмежить можливості політиків ходити самим і водити суспільство колами біля конкретних заходів і нічого стратегічного не робити, ні за що не відповідати. Фокусування (концентрація) уваги суспільства на стратегічних завданнях може зробити набагато ефективнішими і корисними для суспільства засоби масової інформації. Сьогодні ці ЗМІ відіграють визначальну роль в подальшому розфокусуванні суспільства, тому що чи свідомо, чи несвідомо справно передають суспільству інформаційні повідомлення від політиків і чиновників, які є головними чинниками розфокусуванння. Наскільки кориснішими для суспільства стали б чисельні «свободи» , якби їх автори, режисери, ведучі могли зконцентрувати увагу учасників передач на ключових проблемах і транслювати цю зконцентрованість суспільству! Наприклад, шляхом фіксації висловлень учасників програм стосовно ключових завдань суспільства, «таврування» цих учасників в номінаціях «брехун», «хамелеон» і т.і. завдяки застосуванню, наприклад, автоматизованих засобів – спеціальної бази даних, тощо... Звичайно, залучення ЗМІ до подібних справ має відбуватись на добровільних засадах, і займатимуться вони цим тільки тоді, коли реформами зацікавиться суспільство.
В умовах, коли провідні (парламентські) політичні сили показують разючу неспроможність домовлятись, хтось має продемонструвати цим політичним силам і всьому суспільству: в Україні це можливо.
ВГО «Успішна Україна» бере на себе сміливість запропонувати політичним партіям і громадським організаціям прийняти участь у формулюванні рис післякризової України, визначенні необхідних стратегічних заходів в усіх сферах життя, створенні автоматизованої системи узгодження цих заходів з суспільною думкою (думкою інших партій і громадських організацій, експертів), а також подальшу концентрацію уваги суспільства на виконанні саме цих заходів.
Наша версія переліку ключових стратегічних заходів наведена нижче (в розділах 3 – 5). Звертаємо увагу на те, що ми зосередились на пропозиції саме заходів, а не цілей і добрих побажань. Запропонований перелік відповідає меті побудови майбутньої України з рисами, що викладені вище в розділі 1, і не є ні 100% вірним, ні вичерпним, ні остаточним. Це – початкове значення «вектору стратегічних заходів» за версією ВГО «Успішна Україна». Таких векторів може бути багато (скільки партій і організацій, стільки векторів, навіть при одному й тому ж образу майбутньої України). В основу роботи найпростішої системи узгодження, корекції, аналізу виконання заходів можна покласти метод послідовних ітерацій з «суспільно – політичними нюансами». Працює він таким чином.
Перша ітерація: Організація «А» вивчає версію образу майбутньої України і переліку стратегічних заходів ВГО «Успішна Україна» і формує свої пропозиції. Ті риси і заходи, що співпадають, стають спільними. По тим, що – ні, відбувається дискусія і приймаються консенсусні рішення. У узгоджені переліки рис і заходів - результат першої ітерації - включають також риси і заходи, по яким не досягнуто консенсусу, з індикаторами приналежності до організації (партії).
Друга і наступні ітерації – аналогічно за участю інших організацій. З метою обмеження кількості заходів, по яким не досягнуто консенсусу, можна відкидати ті, які не набирають встановленого мінімуму прихильників. Але тут має працювати механізм захисту від рокових помилок. Збереження переліку заходів, по яким не досягнуто консенсусу, виглядає більш демократичним.
Нарешті, наша версія переліку ключових стратегічних заходів нижче у розділах 3 – 5.
3.«Відповідальність влади»
Вжити невідкладних заходів з забезпечення ефективності державної влади. Це заходи «Відповідальність влади», які нам давно обіцяють, але не вживають, подовжуючи термін життя владної вакханалії:
- Створити ефективну систему виконавчої влади: одна гилка центральної влади (замість існуючих двох конкуруючих паралельних - парламентьско-кабмінівської і президентської). ВГО «Успішна Україна» зараз розробляє більш ґрунтовні пропозиції з цього приводу;
- Створити ефективну місцевої владу шляхом перерозподілу повноважень і бюджетів між центром і місцями до співвідношення 50% - 50% від існуючих 70% - 30% протягом 1 - 2 років (наприклад, спрямовуючі податкові надходження від малих і середніх підприємств в місцеві бюджети);
- Законом закріпити декларування доходів (всіх джерел фінансування) і витрат партій, та обов’язкове оприлюднення декларацій партій, а також обмеження фондів передвиборчих кампаній і їх відкритість для моніторингу і контролю суспільством за європейським зразком. Встановлення суворого покарання за порушення зазначених вимог (аж до виключення політичної партії з виборчого процесу, та кримінальної відповідальності лідерів та службових осіб партії - порушника);
- Запровадити незалежне тестування (як в школах) на професійну придатність при прийомі на роботу (допуску до участі в виборах) депутатів і чиновників, зобов’язати їх відпрацьовувати на робочому місці встановлений законом час. Забезпечити документування робочого часу і голосування депутатів за відбитками пальців чи іншими ідентифікаційними признаками (пробачте, але на етапі «очищення» не минути ставлення до деяких людей, як до злочинців. 17 років недержавної поведінки багатьох депутатів тому причина);
- Скасувати депутатську недоторканність;
- Законом встановити можливості дострокового припинення повноважень рад всіх рівнів і президента шляхом референдуму, запровадити можливість електронного голосування на референдумі через Інтернет;
- Реформувати систему правосуддя, забезпечивши невідворотність покарання за злочин;
- В рамках реалізації попереднього заходу заткнути рота безвідповідальним політикам. Після взаємних звинувачень хоча б один політик з пари «Тимошенко – Ющенко» має піти: у відставку, з політики, за грати (чи понести інше покарання згідно законодавства за подібний злочин). Чи за злочини, які взаємно інкриміновані, чи за брехню, якщо звинувачення надумані. Не можна верхні рівні влади європейської країни перетворювати в базарні ряди. Сподіваюсь, Генеральна прокуратура України вже має відповідне впровадження і поінформує суспільство про результати.
7. «Прозорість»
Вжити такі заходи:
- Проінвентаризувати і створити реєстр майна громадян (наприклад, доповнюючи відповідною інформацією вже створені реєстри виборців) і організацій, реєстри земельних і інших ресурсів відповідно до європейських норм;
- Запровадити щорічне обов’язкове декларування політиками, чиновниками, суддями своїх (і родичів) доходів, витрат і майна протягом, наприклад, 10 років після приходу до влади (на держслужбу) (сума, яка перевищує законодавчо встановлений ліміт, має бути підзвітною), а також погодження на оприлюднення і перевірку цих декларацій. Після політиків, чиновників, суддів до процедури декларування переходять бізнесмени і решта громадян. Всі великі купівлі та подарунки - безготівково з обов’язковим декларуванням;
- Прийняти пакет антикорупційних законів;
- Сформувати пакет заохочувальних матеріальних заходів, здебільшого кредитного характеру, для чиновників і політиків.
5. «Конкурентоспроможна економіка»
Вжити заходи:
- Реформувати податкову систему з метою зниження податкового навантаження до рівня, що забезпечить конкурентоздатність української економіки, при спрощенні і розширенні бази оподаткування і при підвищенні відповідальності за несплату податків. Перелік необхідних конкретних заходів нами озвучувався багато разів і всім давно відомий;
- Оздоровити фінансову і банківську систему шляхом введення суворого нагляду за прозорістю банківських операцій, введення обов’язкового продажу валютної виручки експортерами, обмеження виробничою необхідністю кредитів і депозитів в іноземних валютах;
- Контролювати українські ціни на відповідність світовим цінам (наприклад, як тимчасовий антикризовий захід - неприпустимість в господарських операціях (особливо - з державою) цін, вищих ніж в Чехії (наприклад);
- Стимулювання розвитку українських виробників товарів, послуг і внутрішнього ринку шляхом введення експортного мита на сировинні товари, забезпечення прийнятних ставок кредитування виробників товарів і послуг, тощо;
- Матеріально стимулювати створення конкурентоспроможного бізнесу (стимулювання оновлення основних засобів шляхом прискореної амортизації, стимулювання інвестицій в новітні технології шляхом відстрочування податкових платежів, звільнення від сплати мита і ПДВ при імпорті новітніх технологій і технологічного обладнання, що не виробляється в Україні, і т.і.);
- Визначити перелік пріоритетних галузей економіки і порядок фінансування їх розвитку державою;
- Морально стимулювати вжиття заходів соціального партнерства (збереження персоналу, сплачені податки…) у кризовий період: державні нагороди, спеціальні титули і т.і.;
- Створити умови для інвестування українських громадян в розвиток країни, що дозволить ефективно використати гроші з панчох, сейфів, банківських депозитів громадян. Наша організація має декілька конкретних програм стимулювання подібного інвестування.
Риси майбутньої України і ключові заходи після узгодження у суспільстві можуть бути запропоновані владі для прийняття окремим законом. Всі політичні сили, принаймні парламентські, мають гарантувати суспільству незмінність обраних заходів і механізму їх коригування, наприклад, впродовж 5 років. Країні потрібен Шлях і можливість зробити хоч декілька кроків по ньому в умовах стабільності.
Етап 1. Поінформувати про програму реформ «Очищення через кризу» громадські організації, партії шляхом прямого спілкування, а також решту суспільства через ЗМІ. Якщо ЗМІ сприймуть (надрукують, покажуть…), громадські організації і партії підтримають програму і доопрацюють, тоді виконати заходи з «Узгодження рис майбутньої України» і «Фокусування суспільства на стратегічних завданнях». По результатам звернутись до влади і опозиції (до всіх парламентських партій) з меморандумом – вимогами з виконання програми «Очищення через кризу» до кінця лютого 2009 р.
Етап 2. Влада і політичні сили (як мінімум – парламентські партії) мають відповісти виконанням етапів 3 – 4 («Відповідальність» - «Прозорість») до травня 2009 р. Робота над відповідними законопроектами має вестись у співпраці з громадянським суспільством.
Етап 3. В разі успіху етапу 2 виконуються заходи етапу «Конкурентоспроможна економіка» до 1 липня 2009 р. Бізнес «грає» за новими правилами чи з 1 січня 2010 р (згідно законодавства), чи з вересня 2009 р (у разі скрутного становища в економіці).
Невдача з Етапом 1 означатиме неготовність суспільства. Це досить ймовірний результат, бо протести, які сьогодні лунають з усіх боків, мають здебільшого дещо анархістський характер. Для систематизації протестних настроїв потрібен час. Не виключено, що сценарій розвитку країни «Очищення через кризу» буде не сприйнятий суспільством і з інших причин (найважливіша риса суспільства споживання, що вже пустило корені в Україні – політична пасивність громадян, що зосереджені на своїх проблемах).
За умови успіху Етапу 1, але невдачі на Етапі 2 (влада і опозиція (парламентські партії) проігнорують меморандум «Очищення через кризу»), виборці знатимуть, за які партії можна не голосувати на наступних виборах, в разі невдалих результатів їх роботи. Перед очима виборців будуть 20 – 30 ключових конкретних завдань очищення і розвитку, від яких ці політичні сили відмовились. Такий підхід може сприяти «вихованню» політичної відповідальності в Україні. Одночасно, громадяни побачать системну роботу громадського руху за очищення країни з боку тих партій, організацій і ЗМІ, які візьмуть в ньому участь. Буде створено потужний, і головне, системний, чинник зміни курсу розвитку країни на продуктивний.
Якщо дійдемо до етапу 3, можна заспокоїтись. Бізнес завдяки своїй сутності завжди виживає і розвивається в тих умовах, які для нього створені, і знаходить оптимальний шлях до успіху за тими правилами, які встановлені.
Тепер подивимось, як виглядає проект Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток» через призму запропонованих вище рис майбутньої України і заходів на шляху до неї. Наведені нижче критичні зауваження слід розглядати саме з цих позицій. Якщо запропонована програма «Очищення через кризу» буде визнана хибною, більшість критичних зауважень можна буде зняти.
1 - 2. Уряд: «Визначення образу майбутньої післякризової України», «Фокусування суспільства на стратегічних завданнях»
Про стратегічні завдання в програмі інформації обмаль. Йдеться тільки про деякі середньострокові завдання до 2012 року. Дивує те, що урядовці так мало уваги приділили ключовій проблемі України – слабкості у найважливішій складовій глобального індексу конкурентоспроможності («стовп» №1) – функціонування державних та приватних інститутів. Україна за цим показником – на останніх позиціях у світових рейтингах. Про головну причину такого стану речей – наш корупційний раціональний спосіб життя - написано вище. В програмі про проблеми державних інститутів йдеться тільки в четвертому розділі (деталі – нижче) і в недостатньому обсязі.
Самі стратегічні завдання не виокремлені, пріоритети не розставлені. В програмі – сотні заходів і пропозицій. Але не ясно, які з них мають бути виконані обов’язково і в які терміни. Тобто наявне розфокусування, що заважатиме донесенню стратегічних завдань до суспільства і контролю виконання такої програми з боку суспільства.
Часові рамки основних заходів програми у реальному секторі економіки виглядають просто дивно: етап стабілізації основних галузей (індустріальних) планується з 2009 по 2012 рік! Спитайте бізнесменів: що це за стабілізація на протязі 4 років у бізнесі? За такий строк нормальний підприємець може стабілізувати, розвити, закрити бізнес декілька разів! Якщо ми так будемо рухатись до розвитку (стабілізуючи по 4 роки), Україну переженуть і Зімбабве, і Бурунді, і Чад (три останні місця в рейтингу конкурентоспроможності WEF).
Знову Уряд продемонстрував свої стратегічні уподобання до майбутньої України як індустріальної держави. Всі думки і прогнози експертів про те, що майбутнє, засади якого треба формувати зараз, під час кризи, за економікою знань, інформаційним суспільством - проігноровані. Розробники програми розмістили параграф «Інформаційне суспільство» у розділі «Розвиток інфраструктури». Переконаний: при відношенні до інформаційного суспільства як до складової інфраструктури Україна залишиться і надалі індустріальним сировинним городом цивілізації.
3 – 4. Уряд: «Відповідальність влади» і «Прозорість»
Розділ четвертий програми присвячений розбудові дієздатної держави. Оскільки це програма Уряду, не йдеться про розбудову всієї системи державної влади, що залишає поза увагою головні проблеми і необхідні заходи, про які йшлося вище в розділі цієї статті «ЩО РОБИТИ? ОЧИЩЕННЯ ЧЕРЕЗ КРИЗУ».
Параграф «Реформування публічної адміністрації» містить багато заходів типу «Схвалення Концепції реформування», «Утворення координаційної ради», «Затвердження та виконання плану заходів» - заходів, які виконати нескладно, але змістовних пропозицій «Що і як робити?» (написаних так, як у нашому розділі) – бракує. Зворушує основний і єдиний антикорупційний захід цього параграфу: «Запобігання проявам корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування – організація підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, на яких покладено обов’язки з організації роботи із запобігання проявам корупції». Оце так удар по любителях «засівати»!
Заспокоює те, що є антикорупційний параграф, де міститься обіцянка сприяти прийняттю пакета антикорупційних законів (скільки ще вони будуть киснути у Верховній Раді?), а також розробити проект закону про фінансовий контроль за декларуванням доходів і витрат. Оце те, що треба! Але Цей законопроект пропонується РОЗРОБИТИ в 2009 році. А приймати коли? Коли криза і корупційний раціоналізм з’їдять всі ресурси країни?!
Пропонується підсилити роль громадськості у протидії і запобіганні корупції. Але як? Сьогодні на які завгодно пропозиції громадськості реагують аби як. А що буде з «дорогими» антикорупційними пропозиціями? Наступний параграф «Розвиток громадянського суспільства» теж насторожує: дуже багато благих побажань, жодного механізму (інструменту) підвищення впливу громадськості, на кшталт «обов’язкове вжиття заходів з листа (звернення), підписаного 10 (число умовне) громадськими організаціями».
Параграф про регіональну політику знову не показує намагання центральної влади віддати частину повноважень (особливо це важливо для кризового періоду - потрібна швидкість прийняття і виконання рішень), на місця. Про зміну міжбюджетного співвідношення на 50% - 50% не йдеться.
Є пропозиції про створення реєстру прав на майно, але поки тільки на нерухоме, і невідомо коли: «Протягом року після прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Тобто високий пріоритет створення такого реєстру (як пропонується в нашому розділі «Прозорість») не передбачається.
5. Уряд: «Конкурентоспроможна економіка»
Податкова політика.
Як завжди, обіцяють Податковий кодекс наступного року. Відверто кажучи, за 5 років підприємці втомились слухати такі обіцянки. До того ж неясно, що в тому кодексі буде. Перше враження після прочитання антикризової програми - зниження податкового тиску точно не буде. Скасовуються неефективні мізерні податки. Але єдиний соціальний внесок обіцяють аж у 2010 році і вводять додатковий податок на нерухомість. Тобто про очевидно необхідну, вже навіть перезрілу податкову політику: «Підвищення конкурентоспроможності через зменшення податкового навантаження при збільшенні бази оподаткування і відповідальності за несплату податків» - написали (стор. 11), але забули передбачити зменшення податкового навантаження.
Про один з самих ефективних стимулів оновлення, пошуків нових напрямків розвитку бізнесу – прискорену амортизацію – в цьому законопроекті я нічого не знайшов. Може мається на увазі можливість прийняття законопроекту №3306? Але він не розглядався навіть у першому читанні.
Передбачається «зменшення податку на прибуток на частину прибутку, який спрямовуватиметься на переоснащення виробничих потужностей», але тільки у 2010 – 2012 роках. Чи не запізно?
Навіть в тих розділах, що присвячені стабілізації і розвитку реального (працюючого сьогодні) сектору економіки, дуже багато благих побажань на кшталт (стор. 85): «забезпечити дотримання Закону України…» (а що, без цього Закону той Закон не виконуватимуть?), «розроблення механізмів державної підтримки … із застосуванням механізмів здешевлення банківських кредитів і лізингу…» (виглядає не дуже конкретно), «здійснення заходів із забезпечення…», «посилення роботи із сприяння просуванню…» (прямо таки цитати з рішень парткомів радянських часів)… Виглядає просто як розпорошення уваги. Де ж воно, фокусування?!
Відношення Уряду до високих технологій, інновацій досить прохолодне. Всі сили кинуто на індустріальний сектор, машинобудування і декілька інших невисокотехнологічних галузей. Навіть про сферу послуг – ні слова. Кроки з податкових послаблень для впровадження інноваційних проектів, про сприяння інноваційному розвитку стратегічних підприємств планується зробити впродовж 4 років - у 2009 – 2012, коли точно – невідомо.
Чи зробить Україна перші кроки до сильної конкурентоспроможної держави після виконання такої антикризової програми? Не впевнений, бо не бачу намірів змінити спосіб життя. Відповідності програмі «Очищення через кризу» немає.
Бойко Ю.В., Голова правління ВГО «Успішна Україна»