Вища комп’ютерна освіта та ІТ-індустрія (деякі аспекти взаємодії)

Вища комп’ютерна освіта та ІТ-індустрія
(деякі аспекти взаємодії)
У статті аналізуються формальні й фактичні аспекти взаємодії індустрії інформаційних технологій і вищої комп’ютерної освіти. Автори пропонують перелік актуальних в ІТ-галузі назв професійних занять, що доцільно додати до Національного класифікатору професій.

Тетяна Морозова, доцент, докторант кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, кандидат технічних наук

Ігор Мендзебровський, віце-президент Асоціації “Інформаційні технології України”

Юрій Пероганич, генеральний директор Асоціації підприємств інформаційних технологій України

Серед чинників, що негативно впливають на розвиток української індустрії інформаційних технологій (ІТ), ключове місце посідає дефіцит кадрів. Серйозні нарі-кання з боку лідерів вітчизняного ІТ-бізнесу викликає зміст професійної підготовки випускників напрямів ІТ-профілю. За даними експертів з Асоціації “Інформаційні технології України” (www.itukraine.org.ua), майже вісімдесят відсотків випускників, прийнятих на роботу до компаній, що займаються розробкою програмного забезпе-чення, не спроможні працювати за фахом без тривалого (до вісімнадцяти місяців) додаткового навчання. Як вважають у “Співтоваристві директорів з інформаційних технологій України” (itdirector.org.ua), неадекватність змісту професійної складової вищої комп’ютерної освіти зумовлена замкнутістю системи освіти, її відірваністю від реального сектору економіки, відсутністю методологічної бази. До того ж, перелік вузівських напрямів і спеціальностей підготовки фахівців ІТ-профілю характери-зується представниками цього об’єднання як такий, що не відповідає вимогам сучасного ринку праці .

Деякою мірою наявний стан справ в ІТ-освіті можна пояснити високими тем-пами розвитку індустрії інформаційних технологій і глобалізацією ІТ-бізнесу. На нашу думку, для подолання проблем, пов’язаних з підготовкою кадрів для вітчизняної галузі інформаційних технологій, необхідна системна взаємодія ІТ-освіти та ІТ-індустрії. Нині можна констатувати певний прогрес у налагодженні конструктивно-го діалогу між професійними ІТ-асоціаціями та ВНЗ, які здійснюють підготовку фахівців для сфери інформатизації. Пропонуємо аналіз деяких аспектів їх взаємодії, що намітилася останнім часом.

Розглянемо структуру вищої ІТ-освіти в Україні. Якщо за ознаку класифікації напрямів підготовка фахівців обрати вид економічної діяльності, зокрема, діяльність у сфері інформатизації, то виокремиться така їх підмножина, яку можна ідентифіку-вати як напрями підготовки ІТ-профілю. В Переліку-1997 їх три — “Математика і інформатика”, “Комп’ютерні науки” та “Комп’ютерна інженерія”. До вищої ІТ-освіти за обраною ознакою належить також спеціальність “Економічна кібернетика” з напряму “Економіка, комерція та підприємництво”. Перелік-2006 містить десять таких напрямів, розподілених між чотирма класифікаційними угрупуваннями “галузь знання”: 0501 — Інформатика і обчислювальна техніка, 0403 — Системні науки і кібернетика, 1701 — Інформаційна безпека, 0305 — Економіка і підприємництво (рисунок).

Структура вищої ІТ-освіти (за Переліком-2006)

У таблиці зведено описи узагальнених об’єктів діяльності, що відповідають означеним напрямам підготовки. На наш погляд, подані визначення потребують більш чітких формулювань, адже збіг об’єктів діяльності для двох напрямів підготовки викликає питання доцільності одного з них. Сподіваємося, що розробники ново-го покоління галузевих стандартів вищої ІТ-освіти чітко визначать всі формальні атрибути освітньо-кваліфікаційних характеристик і уникнуть дублювання.

Описи узагальнених об’єктів діяльності для чинних напрямів підготовки фахівців ІТ-профілю

Напрям підготовки	Узагальнений об’єкт діяльності
Прикладна математика	Математичне моделювання, розробка алгоритмів, проектування, розробка та експлуатація комп’ютерних програм
Інформатика	Закони побудови алгоритмів та обробки інформації. Навчання інформатики в середніх навчальних закладах
Системний аналіз	Процеси системного відображення дійсності та проектування систем управління
Комп’ютерні науки	Комп’ютерні інформаційні системи і технології
Комп’ютерна інженерія	Технічні (апаратні) засоби та системне програмне за-безпечення комп’ютерних систем і мереж універсального та спеціального призначення та їх компонентів
Програмна інженерія	Програмне забезпечення систем
Економічна кібернетика	Моделювання економічних систем
Безпека інформаційних і комунікаційних систем	Технологія, засоби захисту та охорони комунікаційних систем
Системи технічного захисту інформації	Технологія, засоби захисту та охорони інформаційних ресурсів і баз даних обмеженого доступу
Управління інформаційною безпекою	Системи управління інформаційною безпекою

За Л.В. Петренком, кожному напряму підготовки фахівців має відповідати назва професійної роботи за Національним класифікатором професій (НКП). Однак у розділі “Фахівці” НКП налічується лише п’ять назв професій, що можуть бути записані в дипломах випускників ІТ-профілю освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”:

1) технік-програміст;
2) фахівець з комп’ютерної графіки (дизайну);
3) технік із системного адміністрування;
4) фахівець з інформаційних технологій;
5) фахівець з розробки та тестування програмного забезпечення.

Слід зазначити, що дві останні назви з цього переліку з’явилися в НКП у 2007 р. за поданням професійної Асоціації “Інформаційні технології України”.

Проблема коректного визначення назв професійних робіт у галузі інформаційно-комунікаційних технологій актуальна не тільки для України. Девід Хантер (David Hunter), співробітник Статистичного бюро Міжнародної організації праці, наголошує, що останнім часом питання пропозицій і попиту щодо занять, пов’язаних з інформаційно-комунікаційними технологіями (ІКТ), стали серйозною проблемою для органів державного управління та приватного сектору на національному й міжнаро-дному рівнях .

Відомо, що за основу розроблення НКП було прийнято Міжнародну стандартну класифікацію занять — МСКЗ-88 (International Standard Classification of Occupations/ILO — ISCO-88) . У 2007 р. опубліковано проект нової версії цього документа — МСКЗ-08, а 2008 р. планується введення його в дію. Тільки після цього почнеться оновлення національних класифікаторів професій (термін завершення — 2010 р.). Але вітчизняна вища школа не може чекати так довго. Тому наказом МОН України від 27.01.2007 р. № 58 перед системою вищої освіти поставлено завдання “…за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики до 1 березня 2008 р. розробити і подати Кабінетові Міністрів України проект переліку кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра” .

Складність виконання цієї справи пов’язана з відсутністю в НКП відповідних назв професійних робіт для чималої кількості чинних напрямів підготовки фахівців. Пропозиція Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України делегувати розробку документів для доповнення НКП науково-методичним комісіям і підкомісіям МОН, на нашу думку, є неприйнятною. Обґрунтуємо наше переконання.

По-перше, згідно з Державним стандартом України , до кожної нової назви професії необхідно додати проект відповідної кваліфікаційної характеристики пра-цівника. Цей нормативний документ сфери праці складається шляхом щорічного опитування від 100 до 1000 роботодавців, фахівців кадрових агенцій та служб, центрів зайнятості, науковців, педагогів, фахівців-практиків відповідного спряму-вання. Чисельність оцінювачів залежить від чисельності зайнятості за професією (групою професій), її “статусом” (наскрізна, типова, вузька, спеціалізована тощо) та “розпорошеністю” в країні, попитом на ринку праці та “модності” серед молоді. Очевидно, що для проведення та аналізу результатів такого опитування необхідні певні ресурси: компетентні фахівці, відповідна методологія та фінанси.

По-друге, існує затверджена Постановою Кабінету Міністрів Програма ство-рення та постійного оновлення національної нормативної бази з праці та професійної класифікації на 2004—2007 роки. Серед її основних завдань — розроблення галузевих випусків Довідника кваліфікаційних характеристик професій (посад) працівників і доповнення Класифікатора професій. Зокрема, на 2005—2006 роки було заплановано розроблення, затвердження та авторський нагляд за випуском Довідни-ка кваліфікаційних характеристик професій працівників, які практикують у сфері інформатизації (відповідальний виконавець — Державний департамент зв’язку та інформатизації) з фінансуванням в обсязі 15 тис. грн. Слід зазначити, що запит з боку Асоціації підприємств інформаційних технологій України про стан розробки цього документа залишився без відповіді.

Отже, складання кваліфікаційних характеристик працівників виходить за межі компетенції науково-методичних комісій і підкомісій МОН України. У цьому зв’язку приєднуємося до думки російських експертів про те, що численні дискусії щодо необхідності розробки професійних стандартів у сфері освіти з участю робо-тодавців відображають стійку помилку. Вимоги до змісту професій, що постійно змінюються, повинні формулюватися та узагальнюватися саме у виробничому середовищі. Безумовно, доповнення НКП і розробка кваліфікаційних характеристик належить до компетенції профільних міністерств і відповідних установ Міністерства праці і соціальної політики.

Кваліфікаційно-професійні стандарти є складовою Національної системи кваліфікацій (НСК). Прагнення України в перспективі стати членом Євросоюзу передба-чає розбудову існуючої НСК на основі компетентнісного підходу до кваліфікацій (свідоцтв та дипломів) і визнання результатів навчання. Рух у цьому напрямі вже почався. Так, наприкінці 2007 р. на сайті Конфедерації роботодавців України (www.confeu.org) оприлюднено проект Концепції національної системи кваліфікацій. Його розроблення зумовлене вимогами, поставленими перед економікою України в рамках постіндустріальної моделі світової економічної системи в цілому й економіки знань зокрема; необхідністю забезпечення взаємозв’язку між ринком освітніх послуг та ринком праці, приведенням обсягів та якості професійної освіти і навчання у відповідність до потреб роботодавців, підвищенням ролі соціальних партнерів, суб’єктів господарювання в реалізації стратегії навчання упродовж життя. Концепцію розроблено з урахуванням положень Копенгагенського процесу, рішень Європейської комісії та з використанням міжнародного досвіду, найперше — у країнах Європейського Союзу.

У проекті Концепції наголошується, що фінансування підготовки кадрів у на-вчальних закладах не пов’язане з кінцевим результатом їхньої діяльності, тобто з реальним станом працевлаштування випускників. Протягом останніх років потенціал кваліфікованих робітників в Україні значно знизився і становить 5—15 % від кількості працездатного населення. Для порівняння, в найбільш економічно розвинених країнах він коливається від 20 до 70 %. До того ж, престиж робітничих професій стрімко падає, що може призвести до напливу іноземної робочої сили й стати одним із чинників загрози національній безпеці. Особливо гостро постає питання про задоволення потреб у висококваліфікованих трудових ресурсах у зв’язку із вступом України до Світової організації торгівлі, що передбачає якісні зміни у підготовці кадрів.

У Концепції визначено основні завдання національної системи кваліфікацій (НСК):

• забезпечення взаємодії ринку освітніх послуг і ринку праці, розмежування їх сфер діяльності й відповідальності, пов’язаних з плануванням, набуттям, оцінкою і визнанням кваліфікацій;
• гарантування прозорості процесів планування, набуття, оцінки якості та ви-знання кваліфікацій;
• гармонізація кваліфікацій з НСК інших країн через Європейську структуру кваліфікацій (Framework for Qualifications);
• сприяння у здійсненні безперервного професійного навчання упродовж життя;
• забезпечення управління процесами моніторингу, планування, набуття ква-ліфікацій, оцінки їх якості та визнання на основі соціального партнерства;
• розроблення національної структури кваліфікацій (National Framework for Qualifications).

Пошук ефективних організаційних форм для налагодження постійної системної взаємодії галузі інформаційних технологій і вищої комп’ютерної освіти усвідомлюється лідерами вітчизняної ІТ-індустрії як ключове завдання. Наприклад, у статуті Асоціації “Інформаційні технології України” підкреслюється необхідність зміцнення зв’язків з вищою школою, яка готує кадри для ІТ-галузі. Такої ж позиції дотримується й Асоціація підприємств інформаційних технологій України (apitu.org.ua).

Зіткнувшись із неадекватним змістом професійної складової вищої комп’ютерної освіти, вітчизняні ІТ-компанії почали діяльність у двох напрямах. По-перше, через створення власного механізму забезпечення досягнення молодими фахівцями необхідного рівня кваліфікації за допомогою власних програм з опрацю-вання сучасних технологій або курсів, розроблених та/або авторизованих виробниками ІТ-продукції. По-друге, через співпрацю із профільними ВНЗ у таких організаційних формах, як надання бази для виробничої практики студентів, розробка та реалізація навчальних курсів і навіть створення власних навчальних інституцій.

Конкретних прикладів відповідних проектів чимало, але якщо проаналізувати ситуацію уважніше, можна дійти висновку, що подібні заходи поки не привели до системних змін у системі підготовки ІТ-фахівців хоча б через те, що коло їх учасників не велике: 5—6 провідних компаній і до п’яти “елітних” ВНЗ.

Професійна асоціація “Інформаційні технології України” сфокусувала свої зусилля на ознайомленні представників освіти з провідними українськими ІТ-компаніями через організацію стажувань для викладачів профільних ВНЗ, перш за все для тих, хто забезпечує новий напрям підготовки ІТ-фахівців — 050103 “Програмна інженерія”. Так, у жовтні й листопаді 2007 р. чотири ІТ-компанії — СофтСерв (www.softservecom.com), Миратех (www.miratechgroup.com), Валідіо-Україна (www.validio.com), Люксофт-Україна (www.luxoft.com) — надали можливість пройти стажування 52 викладачам з ВНЗ — академічних членів Асоціації “ІТ України” за програмою “Організація процесу розробки програмного забезпечення”. Серед них були представники ХНУРЕ, НУ “Львівська політехніка”, НАУ, ДонНТУ, СНУ імені В. Даля та інших ВНЗ. Стажування проходили у формі семінарів, на яких провідні фахівці названих компаній докладно інформували освітян про особливості організаційних процесів інженерії програмного забезпечення (ПЗ). На семінарах представники робочої групи з розробки галузевих стандартів вищої освіти для напряму “Програмна інженерія” виявили особливу зацікавленість до змісту ролей фахівців, включених до процесу розробки ПЗ, та дій, що виконуються в їх кон-тексті. Саме рольова модель технологічного процесу ПЗ стала підґрунтям для визначення сукупності типових завдань професійної діяльності в освітньо-кваліфікаційній характеристиці випускника напряму підготовки “Програмна інженерія”.

У 2008 р. Асоціація “ІТ України” має намір продовжити проведення стажувань для викладачів вищої школи.

У свою чергу, Асоціація підприємств інформаційних технологій України (АПІТУ) долучається до вирішення проблем підготовки фахівців у сфері інформаційно-комунікаційних технологій шляхом:

• формування перед вищою школою вимог до фахівців, яких приймають на роботу після закінчення вищих навчальних закладів;
• інформування про особливості кадрового забезпечення компаній;
• інформування про особливості та тенденції розвитку технологій, що використовуються компаніями — членами об’єднання.

За ініціативою АПІТУ розпочато проект зі створення національних професійних стандартів в ІТ-галузі. Його реалізація сприятиме добору кадрів, плануванню і нормуванню праці, розвитку систем управління персоналом, вирішенню завдань з професійної орієнтації, створенню системи добровільної сертифікації персоналу й оцінки рівня компетентності працівників, розробці освітніх стандартів відповідно до вимог роботодавців.

Спираючись на міжнародний досвід щодо визначення професійних занять, по-в’язаних з діяльністю у сфері інформаційних технологій, пропонуємо перелік назв ІТ-професій, котрими, на нашу думку, варто доповнити Національний класифікатор професій.

Пропозиція щодо доповнення НКП у розділі “Фахівці”:

• технічні фахівці з експлуатації засобів на базі ІКТ;
• технічні фахівці з підтримки користувачів засобів на базі ІКТ;
• технічні фахівці з веб-систем;
• технічні фахівці з веб-ресурсів;
• розробники прикладного програмного забезпечення;
• технічні фахівці з системних випробувань;
• технічні фахівці із забезпечення якості та аудиту процесів розробки ПЗ;
• технічні фахівці з тестування та аналізу якості ПЗ.

Пропозиція щодо доповнення НКП у розділі “Професіонали”:

• системні аналітики;
• розробники та аналітики програмного забезпечення;
• розробники веб- і мультимедіа-ресурсів;
• розробники й адміністратори баз даних;
• системні адміністратори;
• менеджери ресурсів та проектів;
• бізнес- та ІТ-аналітики.

Сподіваємося, що доповнення НКП сучасними назвами професійних робіт, затребуваними на ринку праці, сприятиме розв’язанню проблеми нестачі назв професійних кваліфікацій для чинних в Україні бакалаврських і магістерських освітньо-професійних програм підготовки ІТ-фахівців.

Насамкінець зазначимо, що з погляду представників ІТ-галузі, розроблення освітніх стандартів для напрямів підготовки ІТ-профілю повинно здійснюватися на системній основі, з урахуванням провідного міжнародного досвіду, зокрема, відо-браженого у звітах “Computer Curriculum” (2001—2006) (www.acm.org/education/ curricula.html). Асоціація “ІТ України” та АПІТУ готові надати профільним науково-методичним комісіям, підкомісіям і робочим групам з розробки галузевих стандартів вищої освіти нового покоління будь-яку інформаційну підтримку та здійснити експертизу готових освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників чинних напрямів підготовки ІТ-профілю на предмет їх відповідності сучасним кваліфікаційним вимогам, що використовуються в індустрії інформаційних технологій.

Можна вважати, що розглянуті форми взаємодії профільних ВНЗ і українських компаній з розробки програмного забезпечення є своєрідним наведенням мостів між ІТ-освітою та ІТ-індустрією. І в цій взаємодії активність вищих навчальних закладів є дуже важливою, оскільки “берег” ІТ-галузі має тенденцію “віддалятися” з розвитком новітніх технологій.

(с) Т.Морозова, І.Мендзебровський, Ю.Пероганич, 2008

Опубліковано: Вища школа. — 2008. — №3. — С. 40-48